Бабець

Дуже пласка й непропорційно велика голова із загнутим шипом по боках — головна відмінна риса бабця. Тіло голе, без луски, очі червонуваті, спрямовані майже вгору, грудні плавники широкі й довгі. Спина блідо-сіра з темними цяточками, що часто складаються у поперечні смуги; черево білувате чи жовтувате.

Тримається холодних гірських потоків Карпат і річок басейнів Дунаю та Дністра, завжди на кам'янистих ділянках зі швидкою течією. Не любить глибоких місць, тому найчастіше трапляється на мілководді біля берега.

Веде дуже осілий спосіб життя: майже весь час ховається під каменем чи у власній вимитій у піску нірці, звідки й пішла назва «підкам'янщик». На відміну від зграйних риб тримається поодинці. Хоча загалом малорухливий, у момент небезпеки чи полюючи на здобич стає напрочуд прудким завдяки сильним грудним плавцям.

Дуже ненажерливий: їсть рачків, водяних мокриць, личинок жуків і бабок, а також не гребує ікрою та мальком інших риб.

Одна з небагатьох риб, що облаштовує собі гніздо, причому головну роль тут відіграє самець, а не самка. Навесні він вириває в піску під каменем невелику ямку і ревно її охороняє, проганяючи інших самців. Самка відкладає в ямку велику червонувато-жовту ікру купкою, самець запліднює її — і після цього ще 4–5 тижнів вартує кладку, майже не відходячи від гнізда, поки не вилупиться вся молодь.