Сом

Найбільший прісноводний хижак України: широка сплюснута голова, крихітні очі, два довгі вусики на верхній щелепі й чотири короткі на нижній. Тіло голе, без луски, вкрите товстим шаром слизу; сплющений з боків хвіст займає понад половину довжини тіла й дає сому основну силу.

Сом росте практично безперервно і може прожити багато десятиліть, поступово вповільнюючи приріст з віком. Найбільші, справді гігантські особини — це завжди дуже старі риби.

Сом — одна з найосіліших риб: десятиліттями може мешкати в одній і тій самій глибокій ямі, вирушаючи на промисел лише вночі неподалік і майже завжди повертаючись до світанку в свій притон.

Не женеться за здобиччю, а чатує на неї, часто напівнерухомо лежачи на дні з широко роззявленою пащею; малька, що підпливе надто близько, засмоктує різким рухом. Вважається, що довгі вусики слугують сому своєрідною приманкою — риба приймає їх за черв'яків і підпливає ближче.

Їсть майже все: рибу будь-якого розміру, жаб (особливе ласування — сом чутливо реагує на кумкання й підпливає на звук), раків, молюсків, пташенят водоплавних птахів, а зголоднівши — і падаль.

Нереститься пізно, коли вода прогріється щонайменше до 15–16°C. Самець і самка разом викопують у мулистому чи трав'янистому мілководді неглибоку ямку для ікри й після нересту обоє залишаються поруч, по черзі оберігаючи кладку від інших риб, аж доки не вилупиться весь малек, — рідкісний приклад турботи про потомство серед хижих риб.

Взимку сом залягає на дно глибоких ям і впадає у майже повну нерухомість — не живиться і ледь реагує на подразники аж до весняного потепління.