Щука

Довге майже циліндричне тіло і сплюснута голова, схожа на крокодилячу, з висунутою вперед нижньою щелепою й пащею, суцільно всіяною гострими зубами, — щуку не сплутати ні з ким. Забарвлення маскувальне і сильно залежить від водойми: у мулистих озерах щуки темніші, майже чорні, у чистих піщаних річках — світліші, зеленувато-сірі з жовтуватими плямами й смугами. З віком щука темнішає.

Щука росте набагато швидше за більшість прісноводних риб і за сприятливих умов може прожити кілька десятків років — найбільші трофейні екземпляри це, як правило, саме дуже старі особини. Самиці завжди помітно більші й товщі за самців того самого віку.

Щука веде переважно осілий спосіб життя і майже завжди полює з засідки серед рослинності, коряг чи каміння, а не переслідуючи здобич. Живиться нерівномірно: після ситного «жору» довго перетравлює їжу і може взагалі не їсти по кілька днів чи навіть тижнів — травлення в неї повільне.

Переважно рибою, включно з дрібнішими щуками, а також жабами, раками, водяними полівками та іншою живністю, яку вдається схопити. Молодь до року живиться комахами й дрібними безхребетними і стає справжнім хижаком лише поступово.

Нерест починається одразу після скресання криги, ще до того, як щука повертається до глибоких ям, — на щойно затоплених мілководних розливах, у прибережній осоці, часто на глибині, де ледь прикрита спина. Першими нерестяться наймолодші й найдрібніші щуки, останніми — найбільші, тож весь процес розтягується на кілька тижнів.

Хоча щуку часто вважають шкідницею, яка виїдає всю іншу рибу, насправді вона радше регулятор: винищуючи передусім хвору, слабку й малоцінну рибу, вона дає змогу здоровішим особинам рости швидше і залишає більше корму сильнішим побратимам.