Окунь

Тіло доволі широке, особливо у великих окунів, спина темно-зелена, боки зеленувато-жовті. Впоперек тіла — 5–9 темних поперечних смуг. Забарвлення залежить від води й дна: у прозорій воді з піщаним дном окунь світлий, у лісових озерах з темним мулистим дном — темніший, з яскраво-жовтим черевом. Хвостовий, анальний і черевні плавники яскраво-червоні. На зябрових кришках — по одному гострому шипу.

Розмір зграї залежить від віку: молодняк ходить великими зграями по кілька десятків чи сотень особин, великі дорослі окуні тримаються поодинці або невеликими групами. Навесні перед нерестом і восени зграї молоді найбільші за весь рік.

Влітку дрібний і середній окунь тримається заростей — і як засідка, і як укриття, великі окуні живуть на глибині в ямах, виходячи лише вранці та надвечір. Восени зграї переміщуються слідом за мальком у відкритіші глибокі місця. Взимку майже не полюють, лежать на дні тісними рядами, і лише з лютневими відлигами знову активізуються.

Основа раціону — дрібна риба (найчастіше молодь плітки) та ікра. Великий окунь охоче полює на раків під час линьки біля каменів і коряг. Дрібні рачки-бокоплави теж вагома частина раціону. За нестачі іншої їжі не гребує й власним потомством.

Настає навесні, коли вода прогрівається до +7…+10°C. На відміну від більшості риб, окунь відкладає ікру не безладно, а довгими драглистими стрічками — дрібні ікринки лежать купками, кожна у своїй оболонці. Стрічки чіпляються до підводної рослинності чи коріння, іноді вільно плавають на поверхні.