Форель струмкова

Одна з найяскравіших риб українських гір: тіло всипане червоними, чорними і білими крапинками, часто з блакитною облямівкою навколо червоних плям. Спина бура чи буро-зелена, боки жовтуваті. У найбільших самців на кінчику нижньої щелепи з віком з'являється невеликий хрящуватий гачок. Забарвлення сильно залежить від води й дна: у прозорих карпатських потоках форель світліша й сріблястіша, у річках з торф'янистим чи мулистим дном — набагато темніша.

Струмкова форель — риба холодних, майже незамерзаючих гірських потоків, де немає сильних конкурентів-хижаків. У повільних рівнинних річках України вона програє щуці, миню й окуню, а каламутна вода та весняні розливи згубні для її ікри й мальків. Тому в Україні форель природно водиться практично лише в холодних струмках і річках Карпат.

Дуже осіла й територіальна риба: доросла форель обирає собі постійне місце — за каменем, під корчем чи біля обвалистого берега — і захищає його від інших форелей. Найбільші екземпляри тримаються під водоспадами й у глибоких вирвах, дрібніші — на кам'янистих перекатах. Живиться переважно рано-вранці та надвечір, а в спеку, коли вода прогрівається понад 15°C, ховається ближче до холодних джерел і майже перестає їсти.

Основа раціону — комахи, що падають у воду з прибережних кущів і дерев: мошкара, жуки, мухи, коники, а також їхні личинки. Форель дуже ненажерлива й швидко перетравлює їжу, тому їсть майже цілий рік; велика форель також полює на дрібну рибу.

Нереститься восени, з вересня по листопад, у холодній воді — чим холодніша річка, тим раніше. Самка вибиває хвостом неглибоку ямку в гальці, куди відкладає ікру, а після запліднення прикриває її голишами, захищаючи від хижаків і течії. Через холод розвиток ікри триває довго — від 40 днів до кількох місяців.