Харіус

Харіуса легко впізнати за величезним спинним плавцем — у самців він настільки високий, що складеним майже сягає жирового плавця біля хвоста, характерного для всіх лососевих. Це одна з найстрокатіших риб України: спина сіро-зелена в чорних цяточках, боки світло-сірі з поздовжніми смужками, черево сріблясто-біле, а сам плавець — фіолетовий із темними плямками. У воді харіуса важко помітити — забарвлення чудово маскує його під колір дна та каміння.

На відміну від форелі, харіус у басейні Чорного моря трапляється лише в гірських притоках Дунаю та Дністра — риба холодних, швидких, багатих на кисень річок.

Харіус, на відміну від форелі, годується вдень, а не в сутінках, і теж дуже осілий — усе літо стоїть на одному й тому самому місці переката чи ями, відпливаючи лише за здобиччю і одразу повертаючись назад. Тримається невеликими зграйками, тим меншими, чим старша риба; великі особини стоять поодинці на глибших ділянках.

Живиться комахами, що падають у воду з прибережних дерев, а також їхніми личинками та водяними слимаками, для чого раз у раз тицяє мордою в каміння. Не гребує й ікрою інших риб, чим сильно проріджує популяції коропових у річках, де харіуса багато.

Нереститься навесні, приблизно тоді ж, коли форель, на неглибоких кам'янистих перекатах: самець і самка труться боками об камені, вибиваючи в гальці заглибину для ікри.