Вугор європейський

Довге циліндричне тіло, схоже на зміїне, лише хвіст трохи сплюснутий з боків. Голова невелика, паща з дрібними гострими зубами. Луски майже не видно — вона крихітна й захована під товстим шаром слизу, тому вугор дуже слизький і його важко втримати в руках. Забарвлення — від темно-зеленого до синювато-чорного зверху, черево жовтувато-біле або сіро-блакитне.

Трапляється в басейні Дніпра та Прип'яті, у Дунаї й Дністрі, а найвідоміша й найчисленніша популяція — Шацькі озера (Світязь, Луки, Пулемецьке, Острів'янське), куди вугор потрапив ще 1937 року і відтоді вважається візитівкою цих озер.

Вугор — єдина риба довідника з такою біографією: народжується він у Саргасовому морі за тисячі кілометрів від України, звідки крихітні личинки роками дрейфують Гольфстрімом до європейського узбережжя. Дійшовши до прісної води, вугор живе в ній роками чи навіть десятиліттями, після чого дорослим повертається в море на нерест — і в водоймах України зовсім не розмножується.

Це нічний хижак: удень лежить, згорнувшись, у глинистому чи мулистому дні, під корінням чи камінням, а на полювання виходить лише в темряві. Полюбляє тиху воду з рослинністю й уникає піщаного чи кам'янистого дна. Взимку закопується в мул і завмирає до тепла. Славиться живучістю — здатен переповзати вологою землею з водойми до водойми і витримувати поза водою багато годин.

Хижак-падальник: їсть дрібну рибу, ікру (особливо навесні, коли нерестяться інші риби), черв'яків, слимаків і дрібних ракоподібних.

Вугра європейського занесено до Червоної книги України (наказ Мінприроди від 10 січня 2021 року) з категорією «зникаючий» — популяція скорочується через браконьєрство, вилов і те, що вид узагалі не відтворюється в українських водоймах, а поповнюється лише мальком, який сам добирається з моря. Вилов, продаж і купівля вугра заборонені законом; якщо він трапився на гачок — відпустіть його.