Язь

Товсте тіло з короткою широкою головою і маленьким косим ротом. Навесні особливо гарний — голова й боки набувають металевого золотистого блиску, нижні плавці яскраво-червоні.

Язь напрочуд стійкий до перепадів температури й забрудненої, бідної на кисень води, тому ловиться майже цілий рік — на відміну від коропа, сома чи марени, він не впадає в глибоку зимову сплячку.

Язь — одна з найрозумніших і найобережніших річкових риб, вдень майже не виходить годуватися і кормиться переважно в сутінках та вночі. Виняток — короткий період нересту, коли він втрачає звичайну пильність.

Восени й навесні — переважно черв'яки та ікра інших риб, а влітку основу раціону складають нитчасті водорості ("зелень"), яких язь з'їдає навіть більше, ніж комах. Великі особини не проти й дрібної рибки.

Один з найраніших нерестів серед річкової риби — одразу після льодоходу, ще до щуки. Заради нересту заходить навіть у зовсім невеликі притоки й струмки, а кожна зграя викидає ікру дружно, за 2–3 дні.