Карась сріблястий
Карась сріблястий — невибагливий вид, переживає важкі умови, поширений у всіх типах водойм.
Тіло помітно видовженіше й пласкіше, ніж у золотого карася, — заввишки приблизно втричі менше за довжину. Луска сріблясто-біла, іноді з чорнуватим відливом. На відміну від золотого, сріблястий карась частіше трапляється і в проточній воді, зокрема в річках.
Українські популяції сріблястого карася майже повністю складаються із самиць. Ікра розвивається без участі генів самця: самиці «позичають» сперму інших коропових риб (карася золотого, коропа) лише як пусковий сигнал для поділу клітин, а потомство виходить генетичною копією матері. Завдяки цьому вид розмножується навіть там, де самців сріблястого карася взагалі немає, і швидко захоплює нові водойми.
Ще невибагливіший за золотого карася — живе практично в будь-якій стоячій чи слабопроточній водоймі, від лісового ставка до каналу, і легко переносить нестачу кисню та забруднення.
Живиться мулом та рослинними рештками, дрібними черв'яками, а навесні молодими пагонами водяних рослин.
Як і золотий карась, нереститься пізно, з кінця весни й протягом літа, порціями, у прибережних заростях.
Стоячі та слабкопроточні водойми