Короп

Тіло вкрите великою золотисто-жовтою лускою з синюватим відливом на спині. Головна відмінність від схожого на нього карася — чотири товсті м'ясисті вусики на губах (по два з кожного боку). Спинний плавець дуже широкий, займає майже всю задню половину спини, а його перший промінь твердий і зазубрений, як пилка, — таку саму пилку має і промінь анального плавця.

Короп їсть майже все: молоді пагони очерету й рогози, водорості й слиз на листі водяних рослин, черв'яків, личинок комах, молюсків, раків, ікру інших риб. Завдяки надзвичайно чутливим, вкритим нервовими закінченнями губам і язику короп має чи не найкращий смак і нюх серед прісноводних риб. Це також одна з найвитриваліших риб: завдяки складній будові дихального апарату вона довго переносить нестачу кисню й тепле застояне літнє озеро чи ставок, де інша риба вже задихалася б.

Тримається зграями, у ставках і озерах віддає перевагу теплій воді з мулистим дном і рослинністю, де може годинами стояти на місці чи повільно кружляти біля поверхні в спекотні тихі дні. З похолоданням короп стає млявим, а взимку залягає на дно й практично не живиться.

Нереститься пізно, одним з останніх серед прісноводних риб — коли вода прогріється щонайменше до 18–20°C, тобто в травні-червні. Ікру відкладає порціями серед рослинності, до якої вона приклеюється.