Карась золотий

Тіло високе й кругле — заввишки приблизно вдвічі менше за довжину, спина круто здіймається від потилиці. Забарвлення золотисто-червонувате. На відміну від коропа й сазана, у карася немає вусиків, а глоткові зуби — лише по одному ряду з кожного боку.

Карась переносить умови, в яких гине будь-яка інша риба: замулені озерця, що взимку промерзають чи влітку майже пересихають. На зиму він глибоко заривається в мул і може пережити так навіть повне промерзання дрібної водойми — відомі випадки, коли карасів викопували живими з висохлого мулу на глибині понад півметра.

Тримається виключно стоячої чи слабопроточної замуленої води — що більше в озері чи ставку мулу й водяної рослинності, то краще карасю. Вдень здебільшого напівзарившись у мул, годується головним чином увечері, вночі й у спекотні дні, коли підходить до берега поїсти молодих пагонів очерету.

Нереститься одним з останніх серед риб — наприкінці весни чи навіть у червні, і в кілька заходів протягом усього літа: карасі мечуть ікру порціями, з перервами в кілька тижнів, тому одночасно в озері можна знайти і мальків, і свіжовиметану ікру.