Марена

Довге, майже циліндричне тіло з витягнутою хоботоподібною мордою і чотирма вусиками — двома на кінці верхньої губи і двома по кутах рота. Спина оливково-зелена, черево біле, спинний плавець голубуватий з зазубреним, як пилка, переднім променем — такий самий, до речі, є і в коропа.

Головні місця — Дніпро (особливо ділянки з швидкою течією і кам'янистим дном), Дністер, Південний Буг та їхні притоки. Марена не любить ні холодної, ні дуже теплої, застояної води — їй потрібна швидка, чиста, багата на кисень течія.

Тримається дна, ховаючись під мостами, млинами, палями чи в норах під берегом чи невеликих глибоких ямках річища. Веде переважно нічний спосіб життя, а вдень стоїть у крупних, кам'янистих, досить глибоких місцях. Це дуже сильна й прудка риба, яка нерідко вискакує з води, і, на відміну від багатьох інших видів, рідко тримається на одному місці — постійно кочує.

Живиться переважно черв'яками та молюсками, яких вивуджує зі дна своєю хоботоподібною мордою, зрідка — дрібною рибою.

У низці країн Європи ікру марени традиційно вважають отруйною для людини — вона може викликати нудоту й розлад травлення. Достеменно причина цього не з'ясована, тому їсти ікру марени не варто.

Відбувається навесні (за народною прикметою — коли цвітуть груша й бузина), на швидкій воді, на кам'янистому чи піщаному дні. Ікра велика, як для такої риби, але нечисленна — в самці середнього розміру не більш як 8000 ікринок.